Так як батько любить милує дітей своїх

1. Так, як батько любить, милує дітей своїх,
Любить так Господь усіх покірних для Нього.
Бо Він знає, бо Він знає, бо Він знає нас усіх.
Він не забуває, Він не забуває, Він не забуває, що ми тінь.

2. Бо життя людське мов та трава, мов та квітка,
Що цвіте в степу:
Лише холодом дихне - і той цвіт вже зник,
Не лишилося і сліду,
Й сліду нема, й сліду нема. Лиш один подих вітру -
І той цвіт вже зник, вже зник.