Як син марнотратний так і я нещасний

1. Як син марнотратний, так і я, нещасний,
В цім світі блукав.
Душа все стогнала, спокою не мала:
Її гріх втомляв.

2. Душа все стогнала, була в серці спрага,
Щоб спокій знайти,
Та мертві обряди не дали відради
Втомленій душі.

3. Шукав я усюди, де казали люди,
Спасіння душі -
Але гріх лукавий, як той тяжкий камінь,
Все душу гнобив.

4. Втомлений душею, я чув за собою,
Хтось кликав мене:
«Вернись, блудний сину, ти йдеш до загину -
Люблю Я тебе».

5. І я оглянувся, на Того дивлюся,
Хто кликав мене.
На хресті прибитий, кров'ю облитий
Сказав до мне:

6. «Глянь на Мої рани, на лице криваве,
На хрест Я взнесен.
Ти грішник, Я знаю, - Я в муках вмираю,
Щоб ти був спасен».

7. Від тої хвилини спасен я й щасливий,
Життя все віддав
Спасителю свому, Цареві і Богу
Й навік Його став.