Любий друже о послухай голос чийсь звучить

1. Любий друже, о послухай, голос чийсь звучить.
Голос милий, голос тихий просить відчинить.
То не просто перехожий стукає в тиші -
То говорить Сам Спаситель: «Відчини Мені».

2. Хоч у серці смерті холод, темрява нічна,
Як відчиниш Йому серце - розцвіте весна.
Річ свята Його поллється, як ріка вогнів.
Чуєш, друже, як Він просить: «Відчини Мені».

3. О, відкрий Йому ти серце, хоче Він там жить,
В смуток, холод і страждання - радість, світ пролить.
Не вагайся відчинити, не залишся в сні,
Скоро змовкне голос тихий: «Відчини Мені...»

4. Гість пройде - і заридаєш на заході днів,
Будеш стукати до раю: «Відчиніть мені!»
Не відчиняться вже двері - ти підеш в сльозах
В муки вічні, де панують сльози, ніч і жах.