На світанні рано в стані Авраама

1. На світанні рано в стані Авраама
До намету з сином підійшла Агар,
І в журній печалі, бо дорога дальня,
З панею проститись прагнула вона.

2. І в хвилини смутку їхньої розлуки
Сара подивилась на свою рабу
І з жалем зізнання попросила мужа:
«Відпусти їх з миром, хай вони ідуть».

3. Авраам наповнив міхи їх водою
І запаси хліба дав в дорогу їм,
І Агар спокійно тихою ходою
Йшла, і поруч неї - любий Ізмаїл.

4. І в пустелі дикій, під палючим сонцем
В спекоту нестерпну скінчилась вода.
Дивлячись на сина, мати зняла руки,
З вірою у небо глянула вона.

5. Плакала до Бога, сліз не витирала,
Говорила тихо дивнії слова:
«Не можу дивитись, як він помирає!
Бачиш Ти, Владико: скінчилась вода».

6. І в стражданнях спраги втомлений синочок
Шепотів устами, умоляв Творця.
Раптом ангел з неба сповістив з любов'ю,
Показав на місце, де була вода.

7. Наповнивши міхи чистою водою,
Мати й син зібрались знову в путь іти.
А в промінні сонця золотивсь струмочок
Джерела живої чистої води.

8. Любий подорожній, якщо ти в пустелі
Також будеш прагнуть - Бога ти проси.
Він тобі покаже, як і цій рабині,
На струмок життєвий чистої води.