1. Йому й на думку не приходить,
Що може статись нині з ним,
Душа спокою не знаходить,
Прагне крові братів своїх.
2. Гартує сталь, мечі та щити,
Страшні гармати волоче,
Від гуркоту земля колише,
А там вже братська кров тече.
3. І косить смерть людей, мов сіно,
Покоси горами кладе;
Біді одній кінця не видно,
А вже за нею друга йде.
4. І плач, і лемент, стогін, крики
Вітер розносить навкруги,
Над трупами ген попід небом
Літають хижії орли.
5. То кара Божая настала,
І день Господній настає,
А посеред тих бур і стонів
Голос Христа ще всіх зове:
6. «Прийдіть до Мене, обтяжені,
Усі, хто змучений в гріхах,
Бо ще сьогодні час блаженний,
Покайтеся - прийму Я вас».
7. Та серце, тверде мов той камінь,
Не чує тих ласкавих слів,
Панує гордість, зло й ненависть
Поміж впалих людських синів.
8. Але пройде все дуже скоро,
І гордецям настане час;
Тоді кричати будуть люди:
«Гори, впадіть, покрийте нас».
