Весь в ранах при шляху я довго так лежав

1. Весь в ранах при шляху я довго так лежав,
Томився, біль терпів, і плакав, і страждав.
І думав я в собі у болі невимовнім:
О, де ж моя рідня, де близький, де любимий?

2. Багато мимо йшло, але не кожен з них
Бажав мене спасти з болючих ран моїх.
Хтось наче вже й бажав - його ж таємна сила
Марою марноти від мене в даль манила.

3. А іншого лякав вид ран моїх і стогін мій;
Мене вже огортав смертельний буревій,
Уже вуста мої помітно завмирали,
В байдужливих очах вже сльози застигали.

4. Знайшовся лиш Один, Котрий не зміг пройти,
Він сльози втер мені рукою доброти.
Хоч Він мене не знав, та, сповнений любові,
Своїх старань доклав до ран моїх і крові.

5. Обмив, перев'язав, вживаючи бальзам,
Привіз мене у дім і турбувався Сам.
І голос я в душі почув неповторимий:
«Ось хто рідня тобі, хто близький, хто любимий».