В дикій пустелі безрадно

1. В дикій пустелі безрадно
Я в смутку проводжу мої літа,
В голоді ходжу, чужий усім, - встану, додому піду.
Хоч сором до Отця йти в дім, що був колись мені рідним він,
Рад би я стати слугою в нім, - встану, додому піду.

2. Чого ще тут пропадаю я, життя в чужині мені нема,
А в домі ріднім - усе там є, - встану, додому піду!
Тяжко я проти Отця згрішив, вина моя на мені тяжить,
Хочу признатись, чим провинив, - встану, додому піду.

3. О Боже мій, куди ж я пішов: усі достатки я в Батька мав,
Сам своє щастя я змарнував, - встану, додому піду!
В думках я бачу мій рідний дім, любі обличчя у домі тім,
Щасливий був я колись у нім, - встану, додому піду!

4. Отець ласкавий прощає всім -
Прийме й мене хоч слугою в дім.
Чого ж ще жду, чого гаюсь я - встану, додому піду!
Щось мені каже: «Він не забув, хоч неслухняний Йому ти був,
Він тебе любить, - хутчіш, хутчіш встань і додому іди!»