Сад Гефсиманський пітьмою покрився

1. Сад Гефсиманський пітьмою покрився,
Мов перед бурею, вмить занімів,
Слухав уважно, як Хтось там молився,
Муки душевні терпів.

2. Сад Гефсиманський свого визнав Друга,
Люди ж на муки Його віддали,
Дико кричали, чинили наругу,
Бога свого розп’яли.

3. О, схаменися, невірний народе,
Та від душі зле невір’я відкинь,
Йди до Христа, Він духовно відродить,
Милість пошле Божий Син.

4. Скоро настане остання година -
Бог справедливий звершатиме суд.
Тож навернися до Бога, людино,
Душу Він звільнить від пут.