По скелях летючи шумить і вирує

1. По скелях летючи, шумить і вирує,
Вниз воду зливає невпинна ріка.
І піняться хвилі, несучи каміння,
Їх клекіт бурхливий на мить не вмовка.

2. На гілці, що тут же схилилась над виром,
Я пташечку бачу крізь млу водяну -
Вона над проваллям спокійно літає
І пісню під гуркіт співа чарівну.

3. О Божа пташино, хто дав тобі спокій?
Навчи нас співати крізь бурі життя.
Скажи, як в тім реві спокій зберігаєш,
Крізь гуркіт щебечеш із вдячним чуттям?

4. У відповідь пташка, свій спів повторивши,
Піднялась на крильцях у сяючу вись.
І вмить стало ясно все серцю моєму:
Як прагнеш спокою - у небо стремись.

5. Молитва - це крила, які дані Богом
Нам, людям, страждальцям цієї землі.
Учися від пташки нести всі тривоги
Тому, Хто сіяє у вічній хвалі.