На світанку чи пізньої ночі

1. «На світанку чи пізньої ночі,
Де б тобі не прийшлося бувати,
До висот підіймай свої очі», -
Говорила мені моя мати.

2. Ці слова мені в душу запали,
Як весною добірні зернята.
І рясні їх дощі поливали,
Бо ж за мене молилася мати.

3. В ніжнім смутку твоїм голубинім
Я твою доброту відчуваю.
Твоє слово неначе перлина,
Мовби зіронька, в небі що сяє.

4. Срібло скроні мої прокриває,
Вже і сонце на захід схилилось,
Але слово твоє пам'ятаю:
«Сину мій, не забудь помолитись».