Посіяв ти друже весною

1. Посіяв ти, друже, весною
Добірне і чисте зерно,
І хвилею ось золотою
Колишеться нині воно.

2. А поруч, дивись, інше поле:
Тут добре зерно не зійшло,
Безплідне те поле й навколо
Лише бур’яном заросло.

3. Що в полі життєвому сіяв:
Любов чи ненависть до всіх?
Посів твій неждано дозріє.
Що жатимеш, друже, тоді?

4. Посіємо Господа Слово,
Основа якого - любов,
Розкажемо грішним, для чого
Спаситель на землю прийшов.

5. День прийде, ми ввійдем у небо
І там спочиватимем всі,
А нині трудитися треба!
О, сій, друже, добре лиш сій!