Любий друже о послухай голос чийсь звучить

1. Любий друже, о, послухай, голос чийсь звучить.
Голос милий, голос тихий просить відчинить.
То не просто перехожий стукає в тиші,
То говорить Сам Спаситель: "Відчени Мені".

2. Хоч у серці смерти холод, темрява нічна;
Як відчиниш Йому серце - розцвіте весна.
Річ свята Його поллється, як ріка вогнів.
Чуєш, друже, як Він просить: "Відчени Мені"!

3. О, відкрий Йому ти серце, хоче Він там жить,
В смуток, холод і страждання радість, світ пролить.
Не вагайся відчинити, не залишся в сні.
Скоро змовкне голос тихий: "Відчини Мені"

4. Гість пройде і заридаєш на заході днів,
Будеш стукати до раю: "Відчиніть Мені!"
Не відчиняться вже двері, ти підеш в сльозах
В муки вічні, де панують сльози, ніч і жах.