Як важко на серці буває порою

1. Як важко на серці буває порою,
Як йду по тернистім і важкім шляху!
І так все іду я, мій Боже, з Тобою,
Як Ти нам звелів за Тобою іти.

2. Я тут є чужинець, невільник в цім світі,
Ніхто тут не любить, забули усі.
Висить моя арфа на гілці вербовій,
Пісні позмовкали, струна не бринить.

3. А часто буває, як плаче дитина,
Так я перед Богом, схилившись, молюсь.
До рідного краю, до славного міста
Душею і серцем і духом все рвусь.

4. У синєє небо, де сонечко сходить,
Туди в небеса свій спрямовую зір -
Там Божі всі діти притулок знаходять,
Там всі ми в Ісусі одержим простір.

5. Пісні там хваління поллються рікою -
Я з піснею неба свій голос зіллю.
А тут, як чужинець, невільник у світі
Співаю сумную я пісню мою.