Вона вузька і в цю пекельну сушу

1. Вона вузька, і в цю пекельну сушу
Через каміння й терня пролягла;
Веде мене, щоб розмочив я душу,
До чистого, живого джерела.

2. І не боюсь, що сили свої трачу -
До крові тіло зранене давно,
Що десь колись від болю я заплачу,
Та долі буду вдячний все одно!