1. Ти кажеш всім: «І я люблю Христа».
Ах, ці слова на світі часто чути.
Чи знаєш ти, що та любов свята
Не на словах повинна тільки бути?
Подумай перше, ніж сказать кому: «Ісуса я люблю!»
2. Кирило хлопчиком маленьким був,
Коли Ісусові віддав він душу.
Хоч про гоніння християн він чув,
Та всім сказав: «Я вірним бути мушу!
І я помру без страху та жалю: Ісуса я люблю!»
3. Від ранніх літ покірливий Кирил
За святість був людьми гонимий злими,
Як між синів Ілія - Самуїл,
Як Йосип, зненавиджений своїми,
Та мовив він: «Я все перетерплю: Ісуса я люблю!»
4. Побожна мама вмерла. Сирота.
Не знав він вік любові, ласки й ніги.
І батько дав наказ: «Покинь Христа!
Покинь свої моління, співи, книги!»
«Не можу я, - дав відповідь свою, - Ісуса я люблю!»
5. Страшні часи гоніння надійшли,
Жорстоких римлян меч крові напився.
І в Кесарії хлопчика знайшли,
Й перед земним судом Кирил з'явився.
«Відкрий ти нам релігію свою!» - «Ісуса я люблю!»
6. «Нещасний! Вигнаний отцем твоїм
Із дому, мусиш на вогні згоріти!»
«О пане мій! На небесах мій дім,
Там мир, любов. З Христом там буду жити!
О ви, кати! Себе вам віддаю: Ісуса я люблю!»
7. І ось його на муки повели,
Вогнем страшним там почали лякати...
Та очі хлопчика ввесь час були
Туди піднесені, де ждала мати.
Він повторяв: «Всі муки я стерплю: Ісуса я люблю!»
8. Суддя кричав, просив в останній раз,
Кати і ті заплакали з народом,
Та страдник каже тихо: «Прошу вас,
Не плачте ви - побачимося згодом.
Радійте всі! Я житиму в раю: Ісуса я люблю!»
9. Як те ягня, він на вогонь пішов.
І в небо зір він свій підніс з мольбою,
Простив катам і муки, й сльози, й кров
І відійшов в край вічного спокою.
Лишив на спомин пісню нам свою: «Ісуса я люблю!»
10. Так сталося - забрав його Сам Бог.
Дістав вінця, в раю, як ангел, сяє
І після мук, і горя, і тривог
Щасливу матір там він обіймає,
І радісно співає він в раю: «Ісуса я люблю!»
