Розкішним листям рясно вкритий

1. Розкішним листям рясно вкритий,
Пишався сад в своїй красі,
Бо Сам Господар знаменитий
Зростив його на диво всім.
Щороку Він до саду входив,
Прегарний сад Свій оглядав,
Серед багатої природи усе в саду спостерігав.

2. Поміж дерев там розрослася
В саду смоківниця одна -
Хоч пишно в листя зодяглася,
Та овочу на ній нема.
Два роки так було із нею;
Господар в третій рік прийшов -
Дививсь, засмучений душею,
А смокв там знову не знайшов.

3. «Послухай, щось тобі відкрию, -
Садівникові Він сказав, -
Я в серці все ще мав надію,
Від неї овочу чекав...
Вона ж росте собі безплідна,
Займає місце у саду -
Зрубай це дерево негідне
На опал, поки Я прийду.

4. Бо вже два роки Я не бачу
На ній ні цвіту, ні плодів -
Нащо ж для неї місце трачу?
Тут щось би інше посадив».
Садівник з доброти своєї
Господаря просить почав:
«О, почекай Ти ще на неї, на цей рік ще її зостав.

5. Зроблю Я чистку між гілками,
Поточком чистим обведу
І літом між її листками,
Можливо, смокви вже знайду.
Коли ж за цю любов в відплату
Вона знов овочу не дасть,
Тоді для дров її зрубати, Господарю, Ти маєш власть!»