Над квіткою затримався одного дня я

1. Над квіткою затримався одного дня я,
Краса її, що Бог створив, манить мене.
І Соломон, що жив у розкоші великій,
Так одягатися не вмів, як квітка ця.
Коли звичайна квітка з поля так чудова
І стигне плід земний, а мудрість є у бджіл,
Коли Бог дбає про таке мале звичайне,
Наскільки більше дбає Він і про людей!

2. І пісня ця, що тихо вітром пролітає,
Снується знов в гармонію рослин, квітів.
Хоч люди роблять речі дуже надзвичайні,
Проте в рослині є науки більш мені.
Квітки не є продуктом еволюціонізму,
Не можуть бути випадковістю вони,
Не сума це, що з часу і простору взята,
Не просто розвиток із одягу землі.