Ми всі тут тимчасові гості

1. Ми всі тут тимчасові гості, і нам не рідна ця земля,
Нема тут нашої ні трості, це все чуже, чуже, друззя.

2. Хоч ми живем тут і міркуєм, якби то наше воно все,
Собі побільше загрібаєм, щоб всім сказать: «Оце моє!»

3. Нащо надарма суєтитись, мамоні серце віддавать
І друг на друга нащо злитись, - це все прийдеться залишать.

4. Учімся бути всім довольні: як у одежі і харчі
І діти наші не голодні, тоді живім і не ропщім.

5. Робити треба і трудитись, хоч ми і гості тільки тут,
А серцем треба веселитись і линуть в небо до Отця.

6. Бо ми при виході зі світу залишим все своє добро,
Не треба буде нам багатство, собі не візьмем ми його.