Коли ти знеможений впадеш в безсилля

1. Коли ти, знеможений, впадеш в безсилля,
Ослабнеш в нерівній тяжкій боротьбі
І краплю по краплі із чаші страждання
Пить будеш з докором своїй же судьбі -
Душею не падай, вперед іди знов:
Є віра, надія, любов.

2. Коли твоє серце заниє порою
І прийдуть сумні та безрадісні дні,
Душа не почує ні слова спокою,
Ніхто їй не скаже: «Іди відпочинь!» -
Згадай, що зігріє і душу, і кров:
Це віра, надія, любов.

3. Коли тебе стріне в житті якась втрата,
Не плач безутішно, в тугу не впадай,
Знай: доля така є від Бога, мій брате,
Призначення це неземного суда!
Одне твою душу утішить лиш знов:
Це віра, надія, любов.

4. Забракне терпіння, ослабнуть всі сили
І буде тонуть у сумнівах душа, -
Одну ціль у серці храни до могили,
Бо й в тяжких стражданнях нам любе життя.
Найбільше нам щастя у тому лежить:
Надіятись, вірить, любить!