Коли дивлюся я в блакитне небо

1. Коли дивлюся я в блакитне небо,
то хочеться просити у сльозах:
Твори мене, Спасителю, для Себе,
Дай серце як блакитні небеса.

2. Коли пташок я бачу дружних зграю
В польоті смілім ген у висоті,
То прикро так, що часто я літаю
Так близько до марнотної землі.

3. А часом зупинюсь я перед дубом -
Його не зломить буря ніяка.
А я не перед ворогом - я з другом
Так часто, мій Ісусе, не така.

4. Коли маленьку бджілку помічаю,
Вона летить і трудиться в полях,
То перед Богом зразу ж замовкаю,
Прошу прощення тут же в молитвах.

5. І бачила я в лебединій зграї
Лебідку обезсилену одну -
То друзі свої крила підставляли
І підняли з собою в вишину.

6. І вірність ця в мені все схвилювала:
Чи можу я любити вірно так,
Коли у друга віра захиталась -
Не кинути, а нести не плечах?..

7. А навкруги цвіте земля красою,
І хочеться, щоб внутрішня краса,
Краса душі була в мені такою ж
І серце - як блакитні небеса.