Самарянка і не знала

1. Самарянка і не знала,
Що Христос її шукав,
В світі суєтнім блукала,
У гріхах жила.
Він горів палким бажанням
Зняти з неї гніт гріха;
Щоб звільнити від страждання,
При криниці ждав.

2. Там, де пальми ввись здіймались,
Їй Спаситель розказав,
Як життя її промчалось,
Згублене в гріхах.
Здивувалась самарянка,
Сповістила в місті всім:
"Чи не це Христос?
Погляньте: При криниці Він".

3. І в наш час вода живая
Ллється для людських сердець,
В ній любов Свою являє
Щедро Бог Отець.
Благодать Свою безмірну
Ще й тепер Христос дає
Тим, хто в повному довір’ї
Воду Божу п’є.