Небо блакитне до себе манить

1. Небо блакитне до себе манить,
Знаю, що там – мій Спаситель, мій Бог.
Без вороття все у вічність кане,
В небі не буде сліз і тривог.

2. Створене небо Бога рукою,
Місяць, і зорі, і наша земля...
Часто милуюсь я красотою
Дивного неба, дивного дня.

3. Небо, до себе вабиш страждальця,
Що очі зводить до тебе сумні.
Ти наче мовиш: "О, не печалься!
Буде давати Бог сил в борні".

4. Небо, до тебе серцем я лину
Серед скорботна дорозі земній.
Скоро мене мій Пастир обніме,
З Ним буду вічно в домі святім.